м'ятний чмих

дієслова та інші слова

“Механічний апельсин” April 17, 2007

Ніколи не любила книжки про підлітків. “Над прірвою в житі” попри всі душевні потуги дочитувала, як ужасний персонаж “Клекціонера” – постійно дивлячись, скільки до кінця лишилось сторінок. І “Механічний апельсин” був не сподобався. Читала його в російському перекладі, тОму, що з англицизмами замість надсата: через них так і вставали перед очима екзальтовані радянські підлітки кінця 80-х. А зараз, коли перечитала, вподобала набагато більше. Там направду є цікаві думки – про психологію підлітків, про дорослішання, про те, як воно змінює людину, про стосунки між “дорослими”. А ще посміхнув образ в’язничного капелана, який такий-сякий, а щирий християнин – все ж не дотягує берджесова антиутопія до реальності. І український переклад теж сподобався.
Рецензія

Advertisements
 

13 Responses to ““Механічний апельсин””

  1. хороша рецензія, зацікавила)

  2. ex_toatim Says:

    мене від українського перекладу апельсину відверто нудило. якби була премія найогиднішого перекладу — її б отримав переклад апельсину в українському варіанті.
    в російському варіанті берджес– просто супер.
    ось така моя думка!

    • mint_sniff Says:

      ги. думала, шо це я протівна і перебірлива :))) а чим він тобі не сподобався, можеш сказати? бо мене дратували лише штуки типу “чєлавєк”, які фіг вимовиш, “мужік”, які не мають стосунку до російської вимови” і “новенькі, кльовиє”, коли через жаргон закінчення розбігались в різні боки. але це вроді не так шоб аж надто.

      • ex_toatim Says:

        Сорі за багато буков. я просто колись, років 4 назад хотів написати якусь невелику рецензію на це гівно, але до кінця не дописав. даю найважливішу частину свого тексту:
        “Український текст вражає насамперед невідповідність мови. Незрозуміло, власне, на яку мову перекладено твір. Чиста укрмова (до відрази літературна) поєднується із російськими словами, які фонетику свою у тексті досить добре зберігають “ліца”, “плєчі”, “картофєльноє пюре”, “дєньгі”, “мєсто” тощо. Таким чином читач постійно “спотикається”, намаючись переварити фразу із неймовірним поєднанням української літературної мови та російського зеківського жаргону. Читаючи твір, постійно зупиняєшся на таких словах, не розуміючи, звідки вони взялися і що їх привело у текст. Складається таке враження, що українського сленґу не існує. Тобто, не існує абсолютно. Таке враження, що ті, хто розмовляє укрмовою, розмовляють на ній мов по правопису, а сленґові вирази, які походять переважно із Росії, вимовляють із іхньою первинною фонетикою (“ґоніш” замість “гониш”, “єбьот” замість “їбе”, “сосать” замість “сосати” чи взагалі правильного “смоктати”, не кажучи вже про відповідники “дєнєг”, “тормозов” і “ґавна”).Замість книжкових висловів-вставок “себто”, “тобто” доречно було використати нами улюблені “карочє/коротше”, “тіпа/типу”.
        Схоже, із основоположною теорією вулиці щодо пацанів\чуваків\лохів перекладач не знайомий взагалі, пропускаючи основоположне і концептуально важливе “пацан” при визначені соціального класу героя.
        Замість цього, перекладач називає наших героїв-хлопчаків відверто ганебним (підарським, я б сказав) “мальчік(і)”,
        Словник невідповідностей (власна альтернатива тому, що є у книжці):
        Ротік – писок, губи, смоктальний апарат і т.д.
        Мочалка, дєвочка, ципа – тьолка, чувіха, пацанка, лохудра, тіпіца, дівчинка, фраєрка, блядь
        Мальчік – бик, чувак, пацан, лох, тіп, хлопчик
        Чєловєк – 1.див. Мальчік, 2. Мен
        Ґрязний, плохой – галімий, стрьомний, попсовий, даунський, тріпацький.
        В етом родє – типу того
        Брат, братик – brother nigga, nigga, nigger
        Ізвіліни – мозок, башка,
        Мєсто – плейс, локейшн, точка, плацдарм
        Ґазєта – газета
        Дєньґі – філки, бабло, гроші, лаве, мані
        Долбать – долбати, довбати
        Видєливать – вимучувати, мутити, виробляти, викидати
        Із смєхом – зі сміхом
        Ліцо – фейс, морда, харя, пика
        Моцниє – ? так взагалі лиш по селам базарять
        Фіґня !
        Настоящій ?
        Вєщь!
        Пєрєлєтаєт?
        Крохотноє?
        Руґатєльство?
        Прикро, шо автор користується не українським сленґом (зрозуміло, звідки може людина його чути, якщо все життя проводить в російськомовному середовищі, або суржик сприймає за найсправжнісінький сленґ). Варто приїхати до Львова чи якогось меншого західноукраїнського містечка, і поспілкуватися з авторами (типу, авторитетами), пацанами, чуваками і лохами — тоді мали би текст, який принаймі не псував би мову, створюючи стандарт лєвого суржика, а офіґітєльно показував би нам наше життя і показував би те все на нашій мові.

      • mint_sniff Says:

        сенкс за багато буков, цікаво насправді. ну об занадту літературність я теж чіплялась, слово “соромітності” мене особливо засмутило (наче баба стара). але хай би з тим. казати, що я знаю справжній український сленг не буду, бо його не знаю. але усю ту відчутну неприродність мови тексту я віднесла на рахунок її навмисної штучності, вигаданості. звісно, якби так говорив якийсь-то, скажімо, пєлєвінський персонаж, лишалось би тільки плюватись. а так… це ж навмисна потворна вигадка, а не якась реальна мова.

    • perchenya Says:

      +1, до речі

  3. vladik_kohne Says:

    о, так, український переклад Берджеса, що потрапив мені до рук минулого року мене неймовірно вразив, що там казати, я просто АХУЄЛ, причому серйозно


Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s