м'ятний чмих

дієслова та інші слова

артіфакт August 30, 2007

Filed under: Uncategorized — mintsniff @ 11:53 am
Tags:

Вчора перебирала шафу. І знайшла там великий непрозорий пакет, всередині якого покоїться не шо інше, як моя весільна сукня. Ця дебела атласно-кружевна шматина вишуканого кольору шампанського лежить на полиці метвим грузом майже півтора роки. Мертвим, як Лєнін. Її навіть для увісілітільно-іротічіскіх заходів не використаєш ну ніяк: це одіть, а потім знять – задача, шо вимагає немалих сил і ресурсів. Так лучче, я так думаю, ті ресурси пустити в благе русло, а з сукнею зробити шось інше.
А тіперь, вніманіє, вапрос!
Шановні панії заміжні жінки! Що ви зробили зі своєю весільною сукнею?
ЗІ Якщо ви раптом пані чи пан сожитель чи сожитільніца панії заміжньої жінки і випадково бачили, що вона (жінка) з нею (сукнею) зробила, ви маєте дати свідчення розкажіть, будь ласка.

Advertisements
 

33 Responses to “артіфакт”

  1. perchenya Says:

    хех, а я от не буду на весіллі в сукні. я як настоящий панк авангардист естет прагматик буду в костюмі. шоб не виникало проблем ресурсів і мертвих грузів 🙂

  2. joan72 Says:

    А я напрокат брала.

    • mint_sniff Says:

      я шила. бо після обходу крамниць склалось враження, ніби жінки, вищі за 1 70 заміж у нас не виходять. у прокат спересердя і не потикалась.

      • soncezajchyk Says:

        ги, а у мене, навпаки, таке відчуття, шо нижчих за 170 у нас не буває:))) правда, не коли весільну сукню, а коли джинси шукаю:))
        так шо то видно таке щастя:))

      • mint_sniff Says:

        оу, джинси то окрема історія. мені дуже подобається стандартний діалог з продавцями в крамицях:
        – у вас мій розмір є?
        – а який ви хочете фасон?
        – ви мені скажіть спочатку, чи є у вас мій розмір.
        – ну… немає.

      • soncezajchyk Says:

        ага, а я балдю від ідалогів при купівіл костюму на тата:
        Мама: Нам портібен ТЕМНИЙ костюм ПЯТДЕСЯТ ШОСТОГО розміру.
        Продавщиця: А вот свєтлєнькій, підісят втарова!
        Ну, бля, якшо зі “свєтлєньким” ще можна змиритися, то ЯК впихнути тата в 52-й???:-)))

      • joan72 Says:

        О, якщо шила – то ж зовсім інша річ. Яку не можна вважати мертвим вантажем. Бо образиться.

      • mint_sniff Says:

        ну я ж не своїми руками. а в кравчині. а це майже шо купила. (я в цьому буду впевнена,бо не хочу, щоб воно ображалось. не треба нам образ:)

  3. drunk_flover Says:

    моя сукня лежить таким самим мертвим грузом, іноді заважаючи мені добратися до більш потрібних речей. Викинуть – жалко, віддати якійсь подружці – та хто ж його візьме, кожна свою захоче купити; повісити на плечики – так вона півшафи займе… словом, як щось із цим питанням вирішите, маякніть)))

    • mint_sniff Says:

      та була в мене думка подарувати подружці-студенці-акторці на перешивання для сценічної мети. та поки я цю думку придумала, вона встигла закінчити і кудись пропасти. хорошая мысля, як то кажуть, приходит опосля.

  4. mbgete Says:

    Я свою сукню надягаю, коли читаю моноспектакль “Ревность”, що відбувається так рідко, як інші одружуються.

  5. моя сестра просто відвезла його назад у прокат
    покаталися і досить

  6. kurajisko Says:

    з чим, з чим? (запитала б моя дружина:)

  7. soncezajchyk Says:

    ага, мен теж – зарані – чце питання мучить. виходити заміж у порокатній сукні, в якій до мене вже купа народу перевиходила я не хочу, хочу шити чи купувати (якшо, конєшо, на ЕТОМ хтото схоче жениця, бгг), а потім мене жаба задаве дивтись, як вона жовтіє в шафі! Так само, як випускне плаття. в яке моя менша сестра, засранка, перед своїм випускним вже не влазила, бо я дрібніша, ий.

    • mint_sniff Says:

      випускне своєя теж, доречі, вдруге так ніколи і не вдягла. бо схудла сильно. а вона таке красіве було, чорне-класичне-вечірнє.ех 🙂

      • soncezajchyk Says:

        схууууууууууудлаааааааа
        ииииииииии
        а я навпаки:-)
        ну, власне, я набрала те, ш мала би набрати дівчина з часу 16-ти років:-)

      • mint_sniff Says:

        ну а я втратила те, що сходить з підлітка, припухлого з приводу гормональної переубдови :))) і стали ми всі красіві-красіві!

      • soncezajchyk Says:

        та ужас, як чоловіки досі по вулицях ходять,а не без чюйств падають??:))

      • mint_sniff Says:

        у них імунітет – вони навчились ходить без чуйств і приходити в чуйства прямо на ходу, вибачайте за каламбур 🙂

  8. нічого. дочка маленька була- наряджалася, грала в принцесу.
    а потім я виїхала в Америку- воно залишилося.

  9. hudzyk Says:

    а я свою сукню віднесла в хімчистку та забула звідти забрати

  10. strybunochka Says:

    Я одягаю свою весільну сукню раз на рік, щоб переконатися, що фігура залишається незмінною. Чотири роки це спрацьовувало, а далі – побачимо…

  11. chesyrskaya Says:

    Мені до того весільного щастя ще можна жити. А от випускна(було же ж такє!!)
    була диво яка прахтична, тобто то навіть не сукня була, а корсаж зі спідницею(помірно пишною), це все щастя чорне і срібно-ланцюгові прикраси, ну як рокерша на фабриці зірок№157)))) Зате досі можна його обнатхненнившись вигуляти: вєщ практічна. Є підозри, що весільне вбрання(як хтось витримає космічно-психічні перевантаження:)) буде чи не комбінезоном, бо ж і справді, шо потім з тим тортом(пардон, такі вже у мене з цими платтями асоціації)) робити))))


Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s