м'ятний чмих

дієслова та інші слова

Старий, немовля і безхвостий кіт March 5, 2009

Filed under: длинные строчки — mintsniff @ 10:44 am
Tags: , ,

Позавчора я сиділа на набережній і дивилась, як заходить сонце. Позавчора небо було чисте і тепле, і сонце просто впало у воду, наче монета у фонтан. Це усі помітили. Кожен із щоденних спостерігачів заходу сонця на набережній: четверо пенсіонерів, молода жінка з візочком, я і безхвостий сірий кіт. Ми всі це помітили.
А тоді хтось (можливо, котрийсь із старих, або немовля, або навіть кіт), відчуваючи незавершеність дня, надмірно розбалакався і став розказувати мені про колеса душ. Я дивилась туди, де на дні моря мало б поблискувати сонце, і слухала про те, ніби у всіх душ є колеса. По справжньому колесу на кожній душі: великому, з товстими шпицями, залізному або дерев’яному. Такому, наче на древньому возі, або, може, пароплаві чи водяному млині, по колесу завбільшки з душу. Душа парує і бризкає, колесо крутиться.
А на колесі висить мовчазний і тихий спостерігач. Навряд чи він має очі і вуха, радше схожий на байдужого і сірого дощового черв’яка. Він нічого не важить, висить собі, а колесо крутиться, крутиться. Він просто черв’як, призначений спостерігати: він вміє забувати до невагомості, так, щоб тоді, колись, можливо, згадати… а може і ні.
Тут немовля притихло, або котрись зі старих важко зітхнув на всі груди, чи кіт – влігся перед моїми ногами, відвернувся від моря і прикрив очі.
Часом колеса спиняються. Душа випускає останню цівку пару і колесо стає: грубе, з товстими шпицями, без руху воно завжди залізне і велике, навіть більше за душу. Це вже буває навіть важко назвати душею – так, стале колесо.
Теж мені новина, подумала я. Я допила воду, засунула пляшку до кишені наплічника і зібралась іти. Теж мені новина.
І тоді спостерігач… старий глянув з-під лоба з цікавістю, немовля завелося бити кулачком по брязкальцях, підвішених на візочку, а кіт повернув до мене вуха і відкрив очі. Тоді спостерігач згадує разом усе, що бачив на своєму віку. Від спогадів він вмить стає важкий-преважкий, важчий за будь-які у світі колеса. Він підбирає свій хвіст, що обвивав усі шпиці сталого колеса і намотується цілим тілом на одну-єдину. Бачиш до чого йде? Та авжеж. (Здається, в цей самий момент я таки роздивилась сонце, вкинуте на дно моря вчорашнім днем, тому слухала не дуже уважно.) Під вагою спостерігача колесо робить оберт, ще один, і ще… Часом це допомагає. Часом трьох обертів вистачає, аби прокинутись. Не завжди, далеко не завжди, але часом…
Ну тебе, подумала я. Хтозна-що. Я взяла наплічник і пішла в бік темного пляжу. На пляжі парами і по одному бігали й ходили люди в спортивному вбранні. Дехто навіть підтягувався і качав прес на тренажерах. Трошки вище, над смугою пляжу світилось місто. А десь там, на дні моря лежало сьогоднішнє сонце.

Advertisements
 

19 Responses to “Старий, немовля і безхвостий кіт”

  1. cidrero Says:

    “Сбылась моя судьба”, – сказала Иоанна, усевшись в машину (мы ехали в церковь).

  2. macskubik Says:

    Znaesh, mne kazhetsa, cho takoj chervyak nr mozhet bik prosto postoronnom nabludatelem. Pomnish u Krizhanovskogo bili takie suczhestva v Kvadraturine. )))

    • mint_sniff Says:

      к стыду своему не читала Крыжановского 🙂

      • macskubik Says:

        ta kakoj Stid Anna? Eski ne chitala, to ja tebe rasskazhu – Krizhanovskij dlya menya primerno na tom zhe urovne vospriyatoya cto i Brono Shults. Ochen mnogogranen. Ddnako ya pereputele proizvedeniya – imelis v vidu ne Kvadraturin, a rasskaz, nazvaniya korogo ya ne pomnu. Tak vot u nego est rasskaz, v kotorom glavnij geroj sluchajno, zasmotrevshis v glaza svoej vozlublennij, popodaet v ee glazok.Tam on nahodit nmogo malenkij chelovechkov. Cel zhizni kotorih primerno taka ya zhe, kak ti opisala)))

      • mint_sniff Says:

        человечки в глазу. класс. как Хортон 🙂

  3. roksi82 Says:

    залишила пост на ГАКУ, а потім зайшла на ЖЖ
    Анно, це ідея на кшталт “Лев, відьма і гардеробна шафа”. От, лиш гляньте – одна Ваша назва вже є знахідка! Продовжуйте – розвивайте! Мені здається тут можна створити цілий цикл таких притч, цілий казково-феєричний цикл. О, дуже сподобалося! Зичу натхнення!
    Прещиро,
    О.

    • mint_sniff Says:

      Re: залишила пост на ГАКУ, а потім зайшла на ЖЖ
      Вітаю, Оксаночко! Дуже-дуже дякую Вам за підтримку, насправді, дуже мене надихає. Я не надто впевнено почуваюсь з прозовими текстами, і ще не виробила собі вимог до них та критеріїв оцінки написаного. Та і взагалі, це для мене дещо цілковито нове, я в цьому навіть іще не початківець. Але дуже хочу вчитись 🙂 Тому вже приготувалась мучити гаківчан своїми вправами. Ще раз дуже дякую за підтримку, вона надзвичайно цінна для мене.
      На жаль, реагувати вчасно на коментрі на Гаку доволі складно. Коли твір іде з першої сторінки я зазвичай перестаю активно перевіряти дописи до нього, бо як правило, уже нічого не додається. Жаль, що у них немає повідомлень на скриньку абощо.

      • Anonymous Says:

        Re::)
        Дорога Анно, Ви не забувайте і про те, що тексти, котрі Ви називаєте “вправами” завжди дуже тішать читачів ЗС. Отож, чи можна цю власне вправну “вправу” розмістити у новому номері ЗС, що нині фомуємо? Чекатиму – відвето! – на згоду! 🙂
        Пишіть назагал і пишіть для нас, бо ми Ваші читачі!
        Натхнення!
        О.

    • mint_sniff Says:

      Re: залишила пост на ГАКУ, а потім зайшла на ЖЖ
      Не маю жодних причин для заперечень 🙂 Дякую дуже за високу оцінку! Рада, що тепер є зв*язок і через ЖЖ. Аня

      • Anonymous Says:

        !
        Дякую, Аню! Я теж рада – отож, підтримуємо зв’зок! 🙂
        Оксана. 🙂


Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s