Неодноразово зустрічалась з точкою зору, що коли під час перегляду комедій жінка поглядає на чоловіка у смішні моменти, то вона хоче переконатись, ніби дісно варто сміятись, ніби почуття гумору її не підвело. Тобто вона настільки залежна від свого чоловіка, що навіть посміятись не може без його схвалення “смішності” ситуації.
Я постійно так роблю. Ніколи не можу стриматись, щоб не повернути голову і не глянути швиденько. Не знаю, як там із залежностями, але хіба можна собі відмовити в тому, аби зайвий раз побачити як він сміється?.. Ну правда.
🙂
😉
*понимающий смайлик*
🙂
А мы тоже так делаем. Причем он даже чаще, чем я. Ему важно видеть, что я тоже реагирую, как он:)
Ага, я тоже иногда взгляды засекаю в свою сторону – чаще всего, чтобы разделить удовольствие от чего-то ну особо смешного, чтоб убедиться, что я не пропустила 🙂
мабуть, ви дуже любите одне одного
🙂
Я думаю що в багатьох є така звичка. І не тільки при смішних моментах а при будь-яких моментах, які вражають…
А от те, що вона поверта’ється, щоб переконатися, що до нього теж дійшло, що то справді смішно – така точка зору, цікаво, існує?:))
якщо ні, то терміново треба вводити її в обіг:)