м'ятний чмих

дієслова та інші слова

Мишель Турнье “Лесной царь” October 19, 2010

Я спокойно выжидаю, пока небеса не переполнятся грехами оседлых жителей и не обрушаться им на голову огненным ливнем. Тогда все дороги будут наводнены беженцами, уносящими ноги, как то было предначертано Каину, подальше от своих проклятых городов и наделов, которые больше не будут давать им силу. Я же, Авель, разверну крылья, таящиеся под моим рубищем автомеханика, оттолкнусь пятой от их воспаленных голов и воспарю к звездам.
____
На прошлой неделе, проходя мимо мусорного бака, я обнаружил в нем чоботы. Рваные, драные, все прогнившие, униженные донельзя, – прежде чем выбросить, бедолаг даже лишили шнурков, – башмаки лежали, высунув язычки и тараща пустые глазищи. Я взял их из мусорной кучи, со скупой мужской лаской своими ороговевшими большими пальцами прижал отваливающиеся каблуки, остальные же пальцы погрузил в их сокровенное нутро. Мне показалось, что эта жалкая рвань словно ожила от моего дружеского прикосновения, и не без сердечной муки я вернул чоботы в мусорный ящик.
____
Опера для меня – зрительный зал вместк со сценой, – одно из тех душных пространств, где остро чувствуется отсутствие детей.
____
По мере того как я старею, время постоянно ускоряет свой бег, и прежде казавшиеся длительными периоды сжимаются, становясь переносимыми. Однако зима еще не настолько сжалась, чтобы я мог разом перемахнуть эту пропасть. Когда-нибудь, возможно, и сумею.
____
Я на самом деле уверен, что девочек не бывает. …девочка не больше, чем ложное окно, обманка, как, например, грудные соски у мужчин или не дымящиеся трубы морских лайнеров.
____

Advertisements
 

15 Responses to “Мишель Турнье “Лесной царь””

  1. хорошее.
    так неожиданно про детей в опере.

    • скачала с жадностью 🙂
      спасибо, так давно не читала хороших книг.

      • mint_sniff Says:

        на здоровье, надеюсь, понравится. я эту книгу уже давно читаю, и пока еще не закончила. она необычная, довольно странная, иначе не скажешь.

      • ну мне теперь прям хочется ее вместо работы читать! 🙂
        как почитаю, скажу 🙂

      • mint_sniff Says:

        обязательно скажи 🙂

      • syvi_svyni Says:

        Дівчата, подивіться фільм з Малковичем. По-моєму, він не гірший за книжку, навпаки, там вдалося досягти більшої концентрованості.
        http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2716527

      • mint_sniff Says:

        дяк за наводку! має бути цікаво. неодмінно подивлюсь.
        анотація до фільму – ужасний спойлер 😦 Даша, не читай її!

      • %) а книжка до фільму не спойлер? 🙂

      • mint_sniff Says:

        анонс спойлер і до книжки, очевидно ))) але то таке. насправді цікаво буде подивитись.
        ти таки невтрималась і читаєш на роботі? :))))

      • дякую.
        але ж книжка і фільм не взаємовиключні.
        навпаки, тут в книжці стільки класних мовних, психологічних моментів.
        чого варті самі ті “одухотворенные ягодицы”, “в которых выразилась вся его внутренняя ранимость и беззащитность.”

      • syvi_svyni Says:

        У мене така особливість пам’яті, що всі ці маленькі поетичні фінтіфлюшки одразу після читання вилітають з голови, лишаючи якісь розмиті сліди, які усі разом утворюють щось на кшталт хмаринки, так що я їм не надаю особливої ваги 🙂 Психологічні нюанси я також сприймаю краще, коли вони виражені через конкретні дії.
        Фільм сподобався тим, що там дуже ретельно відібрано, що лишити з роману, а що викинути, внаслідок чого вийшла чітка історія про відносини людини із своєю долею, призначенням – лінія, яка у романі позначена, скоріш, пунктиром. Для мене це добрий приклад адаптації для екрану.
        Фільм насправді я дивився раніше, ніж читав роман, тому можливо він мені дещо збив фокус. Але є багато прикладів, коли ознайомившись з орігіналом, я повністю розчаровувався в екранізації (як “Під покровом небес”), тут такого не трапилося.

      • “маленькі поетичні фінтіфлюшки одразу після читання вилітають з голови”
        а у мене залишаються, щоб потім вигулькнути десь в мові або просто згадатись 🙂 ну й взагалі, вони такі кайфові – як еклери 🙂
        “відносини людини із своєю долею, призначенням”
        цікаво.

  2. справді незвичайна книжка. я рада, що прочитала, такі книжки дуже люблю – такі, щоб мені не повністю подобались, а відкривали щось зовсім чуже.
    читати цікаво і приємно, за винятком кількох моментів, коли ду-уже неприємно.
    і наштовхує на роздуми.
    і чисто по-людські маю сказати, шо мені зовсім не подобається світ Тіффожа! нашо треба було товаришувати з лосем, рятувати того малого, якшо все велося до втоплення в болоті? я вимагаю хеппі-енду і пєснь торжествующєй любві.

    • mint_sniff Says:

      яка ти швидка. я іще в процесі – просуваюсь потрошку-потрошку. мабуть, це один з тих моментів, через які ця книжка для мене дивна – вона фантастично довга. (ну, бо я повільно її читаю:)) надію на хеппіенд я втратила ще на перших сторінках. може, тому і читаю повільно – не хочу діставатись трагічної розв*язки, на яку усе вказує.


Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s