м'ятний чмих

дієслова та інші слова

запах снігу January 13, 2012

Костянтин Москалець
О, зроби мені очі

В потрійних небесах денний Париж кочує,
так – високо, так – поруч, так – внизу.
Сліпе дівчисько смутні кроки чує
до веретена в трікутній груді.

В подвійних небесах нічний Париж –
як дивний знак на лицях у сліпої,
його проставить рук чужих стрімке тепло;
ти спи в незнаному донині супокої,

а вранці на рум’яний сніг поглянеш –
чужі сліди засвідчать сотворенність
того, що бачиш ти. Білизна, хмари,
художник у худесенькім вікні
на тебе дивиться – струнку і сірооку,
з серцями в незакінченій груді.

Це до мене доїхали “Мисливці на снігу” Костянтина Москальця. Книжка справді пахне снігом, деякі сторінки – білим і хрустким, але більшість таким, яким він найчастіше буває в Україні: вологим і важким, ніби гранульованим, з крижаною шкоринкою. Та й почуття і картини, які виникають перед очима, також якісь дуже українські, не знаю як – кліматично, територіально чи світоглядно. І того тіні якихось давніх днів переді мною повставали.

Advertisements
 

2 Responses to “запах снігу”

  1. от гарно! мисливці розбрелися по всьому світу; ходять собі, мислять… 🙂

    • mintsniff Says:

      так-так, прибрели аж в таку далечінь і принесли мені снігу і купу задоволення. дякую дуже за таку книжку 🙂


Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s