м'ятний чмих

дієслова та інші слова

король під горою March 2, 2013

Сенсація! На Канівщині студентові відкрилось майбутнє України

Померлий учора від невідомої хвороби у канівській лікарні студент-географ Іван Тельченко знайшов у Чернечій горі, також відомій як Тарасова гора, таємничу печеру.

Нещодавно до приймального відділення Канівської центральної районної лікарні було доставлено студента георгафічного факультету Київського державного університета ім. Т.Г. Шевченка Івана Тельченка. За словами персонала лікарні, він прибув у важкому стані, причини якого встановити до сьогодні не вдалося. Іван не міг ходити, його волосся і нігті росли настільки інтенсивно, що це було видно неозброєним оком. За кілька годин стало очевидно, що 20-річний хлопць старішає з феноменальною швидкістю. Викликати до лікарні рідних або друзів хворий катерогично відмовився. Натомість він постійно вимагав, щоб хтось вислухав, що із ним трапилось і щоб розмова неодмінно була записана на диктофон або знята на камеру.

За словами співробітника канівської міської газети “Дніпрова Зірка” Олекси Перебратенка, якого викликали до Івана працівники лікарні, студент-геолог розказав, що портрапив в район Чернечої гори в рамках учбової практики: разом з однокурсниками вони мали вивчати особливості геологічної будови Канівської дислокації. Друзі вирішили пожартувати над Іваном і коли він, випивши зайвого, заснув під час наукової вилазки, залишили його самого і повернулись на базу. Прокинувся Іван глибоко вночі. За його словами, він не дуже добре почувався і сердився на товаришів, але точно знав, де знаходиться і як дістатись до бази, адже встиг неодноразово побувати у тому місці.
Попри власну впевненість Іван заблукав. Точно вказати, скільки часу він намагався знайти дорогу до бази, Іван не зміг. Врешті він вийшов до гори, яка здалась йому знайомою: на її вершині височів пам’ятник великому поетові. Іван зрадів і вирішив, що дочекається ранку, а тоді, як почнуть ходити автобуси, швидко дістанеться своєї бази.
Несподівано Іван побачив у схилі гори прихований за бетоном монументу темний отвір. Дивні звуки долинали звідти: ніби хтось рівно і глибоко дихав. “Якась невідома сила потягла мене туди,” – розказав потім хлопець. Залізши до отвору, який виявився входом до величезних розмірів печери, Іван побачив фантастичну картину: прямо перед ним на богатирському стільці, одягнутий в кожух і високу хутряну шапку сидів Великий Кобзар. Голова його в глибокому сні похилилась на груди, руки були складені на колінах. Вуса, вирослі за часи кількасотлінього сну, густо оповили стілець, і, наче коріння велікого дуба, розповзлись по підлозі печери. Тарас глибоко дихав, і ніби вітер гуляв печерою від того подиху.
Раптом Кобзар відкрив очі. Він підняв голову і глибоко зітхнув. Стіни печери руху затремтіли, зі стелі посипався пісок. Побачивши Івана, який від переляку впав на коліна і став хреститись, Тарас голосом, подібним до грому небесного, спитав: “А чи голосний сьогодні тік води Дніпрової, парубче? Чи добре чути, як реве ревучий?” “Чути, батьку,” – не знати як відповів закляклий Іван. “Тоді ще не прийшов мій час” – відповів Великий Кобзар. Важкі повіки його опустились і, засинаючи, він повелів Іванові: “Іди!”
Хлопець щодуху побіг геть із печери, і щойно вибравшись на поверхню, втратив свідомість. До тями він прийшов уже в лікарні, куди його доставила викликана працівниками музею “Тарасова світлиця” швидка.
За три дні Іван помер у Канівській лікарні, маючи вигляд 90-літнього старого. Його тіло було переправлене до Києва для подальшого розтину і дослідження. Наразі точні причини смерті студента невідомі. Запис розмови Івана Тельченка з журналістом Олексою Перебратенком було передано для вивчення до слідчої лабораторії СБУ. Сам пан Олекса уж встиг дати свідчення, а у короткому інтерв’ю для телеканалу Інтер заявив, що збирається очолити Церкву Великого Кобзаря, яка вивчатиме неосяжний спадок великого поета, плекатиме його ідеї і чекатиме на той день, коли Тарас прокинеться від свого чарівного сну під Чернечою горою і стане на захист знедоленої і занедбаної синами-манкуртами Неньки-України. “І полине кров ворожа…” – завершив свою заяву пан Перебратенко.
Допоки причини смерті Івана Тельченка не встановлені, громадянам радять відкласти свої прогулянки до Чернечої гори.

Матеріал підготував
Герман Грімченко

(Навіяло оце статтею про мотив “короля під горою” з Вікі, а особливо списком героїв, де поруч з королем Артуром, Карлом Великим, трьомя Теллями, Вацлавом Святим і Ефеськими отроками з’являється… Угу, він.)

Advertisements
 

4 Responses to “король під горою”

  1. За багато років життя на Заповіднику, я зустрічав Т.Г. досить часто — і не тільки в дренажці біля Маланчиного потоку, але і на Грушках, що неподалік. Збирав опеньки. Взагалі психотропний вплив Канівської дислокації вивчений і досі дуже слабко, повторювані чисті трипи практично відсутні, тестування свідків практично не проводилося.

    • mintsniff Says:

      а треба вивчати, треба. треба ставити досліди, розпитувати свідків! цеж непочатий край: ТГ без голови, ТГ що греблі рве, ТГ і бобове стебло…

  2. мораль сєй басні такова: от до чого доводить бідних студентів наполегливе читання Забужко впереміш із нерегульованим прийомом буряково-психотропного психогону (:

    • mintsniff Says:

      О, так. Але прошу звернути увагу – постарівся ж бідний студент. Тож, можливо, Забужко – не інакше як така собі Фея Моргана, яка плекає на Авалоні порятованих нею від смерті непереможних королів.


Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s