Indulge yourself August 7, 2008

П’ю молоко, їм печиво. Згадую вірш Моррісона про дим від осінніх вогнищ, у яких палять опале листя, про те, що його запах перетвориться на ностальгію. Я б іще додала запахи прісних водоймищ, овочевих рядів на ринку, запах помідорів, які обварили, аби легко зняти шкірочку. Доторк першого холодного серпневого вітерця: так, ще буде спека, але він уже, щойно дмухнувши, миттю переносить усіх у вересень, змушує видивлятись на тротуарах жовті листки, яких іще немає, і купувати шалики та канцтовари.
Ну і сам факт молока з печивом додала б. Не смак, не запах. Власне молоко з печивом. Або з сирниками.

одор July 26, 2007

Частина 1, про низьку вантажопідйомність Мені подобається ходити на ринок – пообіді, коли вже не дуже жарко, але усе довкола уже прогрілось і розпеклось. Я кілька разів проходжу фруктово-овочевим рядом туди й назад. І просто дихаю гарячим вовітрям, насиченим динями, персиками, кавунами, базиліком, кропом, яблуками, абрикосами, спеціями, солодким перцем… А тоді, купивши свої два нектарини і чотири сливи чимчикую додому. Динь вагою 300 грамів, на жаль, ще не придумали.

Частина 2, літературна Жан Батіст Гренуй не міг би любити людей, навіть якби був ріс у турботливій люблячій родині, серед тепла та розуміння. Він в жодному разі ніколи не міг би отримати задоволення від спілкування, належно оцінити хороше ставлення. Ні, він не потвора доктора Франкенштейна, зведена самотністю до жорсткості. Ні. Жан Батіст Гренуй не мав вибору. Йому лишились лише відчуження, зверхність і презирство. Бо він знав, як вони насправді пахнуть. Тхнуть. Неймовірно тхнуть. Усі. Він просто не міг вважати себе однією із цих смердячих ісот. А ті ароматні дівчата… Можливо, йому просто необхідно було знайти хоч щось хороше у світі, який пахне переважно гниллю, брудом і димом. Так необхідно, що він врешті знайшов, знехтувавши значним заради красивого.