Як зватимуть нового Адама
Який
Поверне імена
Тваринам земним і небесним
Речам і тілам і серцям
Яблуко яблуком
Ворога ворогом
Камінь каменем і кохання коханням?
Матиме багато роботи.
Увечері сидітиме на дивані з чашкою чаю
І з заплющеними очима слухатиме
Записи Нью-Йоркського філармонічного оркестру.
Змій тертиметься об Євині ноги,
Випрошуючи молока,
А вона скаже «Іди, Змію,
Пий молоко».
І він питиме.
Перекладала із вдячністю авторові за вірш. Спасибі, Guy Perel
Ґай Перел
(з івриту переклала Аня Хромова)
Діти Маріуполя сплять у будівлі театру
Сон тихий, такий спокійний
Навіть якщо прокотиться скрик
Голосіння чи, може, кашель
Тиша одразу повернеться
Вони зараз сплять
Одній сниться, як тато, а інший
Дихає глибоко і спить без сновидінь. Третя
Снить, що злітає понад дахами, над білим лісом, вище за хмари
Вище за воєнний літак
Летить високо-високо, їй і не чути
Швидкого ляпасу запуску
І свисту, свисту, свисту, а один з малюків
Почувши свистіння крізь сон
На хвильку прокинувся і знову заснув, уві сні
Свистів вітер
Це ранок, мама заходить в кімнату і відкриває вікно
Й у нього вривається вітер
ילדי מריופול ישנים בבניין התיאטרון
,שֵׁנָה שְׁקֵטָה, כִּמְעַט בִּלְתִּי מֻפְרַעַת
,וְגַם אִם לְרֶגַע נִשְׁמַעַת צְרָחָה
,אוֹ יְבָבָה, אוּלַי שִׁעוּל קָצָר
,מִיָּד חוֹזֵר הַשֶּׁקֶט
כָּעֵת הֵם יְשֵׁנִים
אַחַת חוֹלֶמֶת שֶׁאַבָּא, שֵׁנִי שׁוֹאֵף עָמֹק, יָשֵׁן
מִבְּלִי לַחְלֹם. שְׁלִישִׁית חוֹלֶמֶת שֶׁעָפָה
,מֵעַל גַּגּוֹת הָעִיר, מֵעַל הַיְּעָרוֹת הַלְּבָנִים, מֵעַל הָעֲנָנִים
מֵעַל מְטוֹס הַקְּרָב
עָפָה גָּבוֹהַּ גָּבוֹהַּ לֹא שׁוֹמַעַת
נְקִישַׁת שִׁחְרוּר קְצָרָה
,וְלֹא שְׁרִיקָה, שְׁרִיקָה, שְׁרִיקָה, תִּינוֹק אֶחָד
.
מִתּוֹךְ שֵׁנָה, דַּוְקָא שָׁמַע שְׁרִיקָה
הוּא הִתְעוֹרֵר לְרֶגַע וּמִיָּד נִרְדַּם, חָלַם
שֶׁזּוֹ שְׁרִיקַת הָרוּחַ
חָלַם שֶׁבֹּקֶר, אִמָּא נִכְנֶסֶת לַחֶדֶר, פּוֹתַחַת חַלּוֹן
וְהִיא נוֹשֶׁבֶת פְּנִימָה
Подарунок для українських читак 
Чудовий ізраїльський дитячий письменник Yannets Levi подарував українським дітям одну зі своїх всесвітньо відомих оповідок про дядька Лева – безжурного авантюриста і великого фантазера.
Сказати, що я отримала величезне задоволення, перекладаючи цю смішну і добру історію, – нічого не сказати.
Реалізували проект видавництво Немала, а саме Asaf Bartov і Nat Tymkiv за що їм шана й подяка.
Електронну книжечку із живими і потішними ілюстраціями Яніва Шимоні можна скачувати за посиланням.
Читайте, діліться з іншими і хай ця історія хоч трошки розрадить вас у ці непрості часи.
***
У калини
Зерня ти знаєш
У калини зерня як серце
Кров‘ю вона смакує для вуст твоїх
І руки забагрює
І заливає землі рота
Заливає рота хмарам земним і звірам небесним
Підіймеш тую
Розвеселиш
Серце теє
Людське
***
Над чорною ямою кажуть:
Перший звір круторебрий кольору немовляти:
Сонце обернеться на попіл
Другий звір синьорогий із вогненим хвостом,
Десять разів обкрученим коло шиї:
Сонце стане солодким медом
Третій із пазурями гострими і тонкими, ніби межа:
Сонця давно не існує.
А тоді земля закриває рота.
***
Біль на болі тягнеться поволі через широкеє широкеє поле
Жито пшениця і всяка пашниця відвертають лиця
Прим‘ялась волошка прим‘явся мак
Біль не поверне свій біль навспак
Грузнуть копита в сирій землі
Їде при ночі їде при дні
Жаб‘яче молоко везе мене напувати.
Ким тебе, боле, породила мати?
Чи ти поле, чи ти днина
Чи ти колос, чи стеблина
Чи ти ніч, чи ти зоря
А чи ти сира земля.
Я.
До вогнища вкину
Із вуха перлину
І грудочку глини
Слово скажу, лясну в долоні.
Затанцюють червонії коні.
В пустій домовині
Не знайде мене.
Ляже сам, та і помре.
***
стають зірками,
так кажуть, стають навіки зірками.
якщо примружити очі,
із кожної зірки до землі
простягається нитка-волосинка.
борода пана бога.
***
Мертві говорять про мертвих
До мертвих
говорять тихою
Мовою мертвих
Вітром
У полях незасіяних
Мертві а чи змертвілі
Застиглі від смерті
Дочасно невчасно
Поза часом застигнуті
Загорнуті
Кимось
Собою
У вицвілу землю
Полів незасіяних
Ось
Встають
Ось
Приходять
Ось
На ви ідуть
Всі
І кожен
***
Не раз і не два і не три таке робилося
Якщо засіяти землю
Зубами драконів,
злиднів, мар та примар
Відомо
Виростуть із землі
Люди
З руками, серцями, головами
І
Коли їх не рушити
Постоять, побалакають
Розійдуться хто куди
Куди
хто
Якщо засіяти землю людьми
В неї виростуть зуби
***
І зірками і вишнями небесними ставали
І зміями земними і чорнокрилими
І дзвінкими левами бездонними
Драконами місяцерогими вогненноротими вовками каменеїдними
Проваллями залізнолапими
Горами язикатими миттєвими орлами
Спускались
І проходили
не лишали по собі по собі плекали
Вертали
між листя вишневе
***
Мудрі казали:
Людина спить,
А душа людська, як той пес,
Бігає світом,
Щоб на ранок вернутись.
Я бачила душу,
Що вернулась на ранок,
І не застала:
Людини
І дому
І міста.
Шукала
По-собачому
Кликала
І
По-собачому стала чекати.
Душа бо бігає світом, щоб на ранок вернутись.
Як же інакше.
Інші прийшли.
Іще інші прийшли.
Звали, жаліли, гладили.
Іди, хороша, іди.
Вихляла хвостом,
Їла з рук, ходила,
Де із вечора
Все ще було.
Чекала
І перший ранок,
І сорок перший.
Ви бачили душу?
Кажуть, вона досі там.
Тадааам! Вони йдуть до вас! Космічний агент спеціального призначення Йотан Йотог, надрозумні сосиски, невблаганний Сирний Монстр, вірний Дурдель і непервершені Катька, Миша і Ануциць. Ця книжка задумувалась як напівкомікс для молодших школярів, і я надзвичайно тішусь співпраці з ілюстраторкою Мариною Шутурмою, яка підхопила цю ідею і довела її до кінцевого вигляду. Мені дуже хотілось такого формату для українських читак-початківців. Бо він дозволяє не втрачати увагу читача, якому ще, може, втомливо читати, і дати йому динаміку і швидкість розвитку оповіді. Книжка нашпигована пригодами і дитячими жартами, а для серйозно налаштованих батьків там є таблиці, мапи і списки, якими читака буде користуватись в процесі.
Надзвичайно вдячна прекрасній редакторці Юлії Підмогильній. Їй дістався не лише текст, а й безкінечні мої примітки до оформлення, інструкції для ілюстраторки і різноманітні пояснення. Спасибі любим #ЛАБарабука і Тані Стус що роздивились в рукописі-проекті майбутню книжку. І традиційна подяка дорогій Оксані Лущевській за традиційний чарівний пендель.
Все, побігла розказувать дітям. Вони дуже чекали. Бо це вони придумали Йотана Йотога і Дурделя, а також розказали мені про СІРІ-убивцю і хлопчика, який засунув голову в унітаз.
Приємного читання!
#ЛА_ББ Дитяча література видавництва “Ранок”Українська дитяча література
Земля видихає
Квіти червоні і жовті
Шершаві дерева
Прудкі і повільні води
Кістки тварин мертвих
Очі тварин живих
Камінці жуків
Панцирі каменів
Вітер по потилиці їй проводить рукою
І
Вона посміхається
Так
Ніби русалки біжать по траві
Photo by Nina Roder
Між високих будинків густі і пусті голоси
Відлуння відлуння не бійся не плач не проси
На темнім подвір‘ї іржавий вкорінився кінь
Вершника скинь і вершницю коне скинь
Тіні за місяцем слідом повзуть по землі
Зашпортуються у обважнілій закляклій траві
Кінь її товк не витовк та і замовк
По вершницю йде вовчиця по вершника вовк
Art by Ray Morimura
***
вирвавши з коренем усі слова
любов
мовчки дивиться
лише б виглядати спокійною
он, мартини всередині кричать
хіба мало цього?
Із пояснень
твоя туга
торкається мого тіла так
ніби
я стою тут мокра і гола
і краплини води
вистигають на моїй шкірі
***
Між
Кутастих гілок твоїх плечей
Стигне мій сон
Оп-оп
Птахи поїли
Оп-оп
Вітер погойдує кутасті гілки твоїх плечей
Оп-оп
Узимку дерева білі
***
Я думала, у краси немає хвоста
Мабуть, помилялась
Ловиш її ловиш
А лишаються лиш опіки на пальцях
І поламані нігті
***
Отак буває
Розсиплеш ненароком зір
Повен чумацький шлях
Просто на підлогу
Так незручно, думаєш потім,
Вийшло
Сподіваєшся
Що хоч дрібних червоних мурах
Ніхто не помітив
І хоп
Злизуєш двійко з пальця
Art by Yuko Shimizu
Ілюстрація Марії Гермашевої до оповідання “Собачниця”
***
приходить день
відкриває пащу
кидаєш у неї
слова вчинки слова
погляди поцілунки обійми слова
жаль не маєш
прекрасної діви
чи хоча б стада білорунних овець
***
на тобі випростаній
лишає
подряпин ліхтарі
синці тіней
від
високих і низьких будинків
місто
то жене, то спиняє
де тобі знати
Дух пустелі
ти знаєш
часом до міста приходить таке повітря
яке не вміє щоби ним дихали
може це і не повітря насправді
а душа вогню і холоду
і ми лежимо на вулицях як рибини
лежимо в офісах і магазинах
на зупинках і дитячих майданчиках
як рибини б’ємося у власних ліжках
а пожежні літаки розбризкують на нас морську воду
Дощу не існує
мої ноги шукають твої сліди в заростях розмарину
надто легко відмахнутись
сказавши, що сльози від сонця
легше, аніж від золотої бджоли
***
ось гостра нудьга
люта як у дитинстві
коли чекаєш на чудо
і здогадуєшся що його не буде
і підозрюєш що зараз воно стається деінде
це як фантомне бажання закурити
якщо закурити воно не мине
бо ти вже стільки років не куриш
це як фантомне бажання побачити когось
кого треба було
дуже треба було побачити раніше
тоді
давно
і хвилини тягнуться тягнуться
тягнуться поки не
***
вересень залишився там де був
перекреслений
та ні
як я люблю начорно
вимараний
залишився там іти по вологій траві
босим
ніяк не побачити мені його лиця
йому ж не дійти
лиш трави згасатимуть
Art by Karolina Koryl
м'ятний чмих 